--------
Урядовий портал
Верховна Рада України
Конституційний Суд України
Урядова "гаряча лінія"
БЕЗвіз
Україна-ЄС
Доступні ліки
Є ліки
Державний реєстр виборців
Житомирська ОДА
Три роки боротьби
Державна реєстраційна служба
Національне агенство з питань запобігання корупції
Антикорупційний портал
бюлетень КМУ
Державна служба України
teplo.gov.ua
інтерактивна карта
Енергоефективність Житомирщини
ОСББ
Національна дитяча "гаряча" лінія
Протидія торгівлі людьми
Зміни одне життя
« Новини

Звертаємо увагу сільгоспвиробників. Вапнування

Підвищення кислотності негативно впливає на ріст і розвиток більшості культурних рослин, заважає сприятливому ходу мікробіологічних процесів в ґрунті. Особливо чутливі до підвищеної кислотності люцерна, пшениця, кукурудза та ін.

Зростаюча кислотність ґрунтового покриву — одна з найгостріших проблем сучасності та найближчою майбутнього. Процес підкислення ґрунтів набуває глобальних масштабів, спричиню­ючи негативні агрогеохімічні наслідки. 

Причин, що обумовлюють підкислення, багато. Найістотні­шими з них є кислотні дощі, низький рівень удобрювання ґрун­тів органікою, необґрунтовано інтенсивне застосування засобів хімізації в землеробстві. 

Кисла реакція ґрунтів несприятлива для більшості культурних рослин і корисних мікроорганізмів. Вона негативно впливає па процес формування родючості ґрунтів. Кислі ґрунти мають погані фізичні властивості. Через відсутність основ поживні елементи, не містять хлоридів, сульфатів, карбонатів, їх ґрунтова маса погано оструктурена. Ступінь кислотності ґрунтів є важливим показником під час оцінки генетичної і виробничої якості ґрунту. 

Всі основні сільськогосподарські культури щодо кислотності й потреби у вапнуванні умовно діляться на такі групи:

Культури, що витримують підвищену кислотність ґрунту: картопля, люпин. Оптимальний рН для них — 4,5—6. Вони потребують вапнування за дуже кислої реакції ґрунтового розчину (нижче 4,5).

Культури, які витримують помірну кислотність ґрунтів і негативно реагують на підвищений вміст кальцію. Оптимальна реакція для них у межах рН від 5,5 до 6,5. До цієї групи можна віднести льон, овес, жито, гречку, гарбузи, кабачки, томати, кавуни, малину, аґрус. Під них можна вносити невеликі дози вапна.

Культури, що потребують близької до нейтральної реакції ґрунтового розчину (рН 6,0—7): озима і яра пшениця, ячмінь, кукурудза, конюшина, квасоля, горох, вика, стоколос, диня, огірки, салат, яблуня, слива, вишня. Ґрунт під цими культурами вапнують помірними дозами.

Культури, що не витримують кислої реакції, добре ростуть на нейтральних і слаболужних ґрунтах (рН 6,8—7,5): буряки цукрові, столові і кормові, капуста, коноплі, гірчиця, рицина, люцерна, цибуля, часник, перець. Всі вони позитивно реагують на вапнування кислих ґрунтів підвищеними дозами.

Вапнування істотно впливає на нагромадження у ґрунті загального гумусу в орному й підорному шарах, поліпшується його якісний склад за рахунок підвищення вмісту гумінових кислот.

Вапнування кислих ґрунтів, безумовно, підвищує собівартість продукції землеробства. Водночас раціональне поєднання мінеральних (переважно азотних) добрив з перегноєм, що є значним буфером кислотно-лужної рівноваги, усуває необхідність вапнування у великих дозах.

Отже, із викладеного вище видно, що для отримання високих та сталих урожаїв на кислих ґрунтах необхідна хімічна меліорація, основою якої є вапнування. Це дозволить заощаджувати значні кошти, отримувати прибутки, не знижуючи урожай та якість продукції землеробства.

Костянець О.Д., начальник відділу

агропромислового розвитку РДА

НОВ�Н�