--------
Урядовий портал
Верховна Рада України
Конституційний Суд України
Урядова "гаряча лінія"
БЕЗвіз
Україна-ЄС
Доступні ліки
Є ліки
Державний реєстр виборців
Житомирська ОДА
Державна реєстраційна служба
Національне агенство з питань запобігання корупції
Антикорупційний портал
бюлетень КМУ
Державна служба України
teplo.gov.ua
інтерактивна карта
Енергоефективність Житомирщини
ОСББ
Національна дитяча "гаряча" лінія
Протидія торгівлі людьми
Зміни одне життя
Національна академія
« Новини

Законодавство про працю у питаннях та відповідях

Чи має приватний підприємець, у якого є наймані працівники, вести кадрове діловодство?

У розумінні діючого законодавства про працю, фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, є роботодавцем (або власником підприємства), а отже на нього покладається обов’язок щодо ведення всіх документів передбачених законодавством про працю, а саме: відомості про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам, журнал реєстрації наказів, журнал обліку руху трудових книжок працівників та вкладишів до них, табелі використання робочого часу працівників, належно затверджений графік відпусток найманих працівників, посадові інструкції для найманих працівників та ін.

Чи мають право позаштатні працівники на щорічні відпустки? Якщо мають, то за які кошти такі відпустки мають оплачуватися?

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Поняття «позаштатних працівників» у законодавстві про працю України не передбачено, відповідно відсутні вимоги до процедури оформлення з ними трудових відносин.

Статтею 24 КЗпП України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) передбачалось, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:

  • при організованому наборі працівників;
  • при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
  • при укладенні контракту;
  • у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
  • при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
  • при укладенні трудового договору з фізичною особою;
  • в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Якщо працівники прийняті на роботу на підставі письмового трудового договору на визначений строк та укладання трудового договору оформлено шляхом видання наказу про прийняття працівників на роботу, то незалежно від наявності у штатному розписі посад, на які були прийняті працівники, мали місце трудові відносини.

Відповідно до статті 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відсутність посад у штатному розписі не є перешкодою для надання працівникам щорічних відпусток.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Статтею 4 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, – це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Чи потрібно подавати повідомлення у фіскальну службу при оформленні співробітника на роботу за внутрішнім сумісництвом?

Відповідно до пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43, сумісництво – це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Таким чином, при прийнятті працівника на роботу на умовах сумісництва (внутрішнього або зовнішнього) обов’язковим є укладання трудового договору, який оформлюється шляхом видання наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх, як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Чи обов’язково укладати письмовий трудовий договір?

     Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України додержання письмової форми трудового договору є обов’язковим: 

  • при організованому наборі працівників;
  • при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
  • при укладенні контракту;
  • у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
  • при укладенні трудового договору з неповнолітнім;
  • при укладенні трудового договору з фізичною особою;
  • в інших випадках, передбачених законодавством України.

      У разі відсутності зазначених обставин трудовий договір оформлюється наказом роботодавця, виданим на підставі заяви працівника.

      Звертаємо увагу на те, що незалежно від оформлення заяви чи письмового трудового договору, роботодавець зобов’язаний повідомити центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 

Державний  інспектор                                                 О.В.Боровець

 

НОВ�Н�