--------
Урядовий портал
Верховна Рада України
Конституційний Суд України
Урядова "гаряча лінія"
БЕЗвіз
Україна-ЄС
Доступні ліки
Є ліки
Державний реєстр виборців
Житомирська ОДА
Державна реєстраційна служба
Національне агенство з питань запобігання корупції
Антикорупційний портал
бюлетень КМУ
Державна служба України
teplo.gov.ua
інтерактивна карта
Енергоефективність Житомирщини
ОСББ
Національна дитяча "гаряча" лінія
Протидія торгівлі людьми
Зміни одне життя
Національна академія
« Новини

15 травня - День пам'яті жертв політичних репресій

Щорічно в третю неділю травня українська громадськість відзначає День пам’яті жертв політичних репресій

У Романівській районній бібліотеці для дорослих до цієї сумної і трагічної дати в історії України проведено урок історичної памяті по книзі «З порога смерті: письменники України-жертви сталінських репресій».  

У цей день ми згадуємо кожного, хто став жертвою політичних репресій часів більшовицького режиму, був ув’язнений у концтаборах або засланий у далекі безлюдні землі. Згадуємо знищених радянською владою селян, розстріляну інтелігенцію, закатованих патріотів.

  Як відомо 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.

Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей буловідправлено в табори.

Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 роцізаарештували 15717 осіб, у 1937-му - 159537, в 1938-м 106096, в 1939-м 11744. Близько 16,5 тис.чоловікбулорозстріляно в 1937-му.

У зв’язку з цим президент доручив СБУ і уряду видати книгу, оприлюднити документи і матеріали про масові політичні репресії 1937-1938 років, поширити їх на іноземних мовах за кордоном, а також розпорядився проводити в школах та інших навчальних закладах уроки на цю тему.

  У 2016 році День пам’яті жертв політичних репресій припадає на 15 травня.

У Романівській районній бібліотеці для дорослих до цієї сумної і трагічної дати в історії України проведено урок історичної памяті по книзі «З порога смерті: письменники України-жертви сталінських репресій».

У книзі вперше названо поіменно письменників України, які стали безневинними жертвами сталінського терору. Вивчення архівів КДБ дозволило документально точно розкрити методику  й механіку політичних процесів над творчою інтелігенцією на Україні у довоєнний і повоєнний періоди.

Книга ілюстрована документами із судово-політичних справ, що збереглися в архівах.

Епіграфом до цієї книги є вірш поета Михайла Драй-Хмари, який став жертвою політичних репресій та був двічі заарештований  і опинився на Колимі, де 19.01.1939 року помер (по одній з версій)(«від ослаблення серцевої діяльності», як вказано в документах по реабілітації).Існує ще одна версія смерті Михайла Драй-Хмари, він загинув на Колимі у квітні 1939року, став на місце смертника під час одного з чергових розстрілів кожного п’ятого в шерензі, врятувавши цим невідому молоду людину. Ці його поетичні рядки прозвучали на даному заході.

І знов обвугленими сірниками

На сірих мурах сірі дні значу,

І без кінця топчу тюремний камінь,

І тут напиваюсь досхочу,

Напившись, запрягаю коні в мори

І доганяю молоді літа,

Лечу в далекі голубі простори,

Де розцвітала юність золота.

- Вернітеся, - благаю, - хоч у гості!

- Не вернемось, - гукнули вдалині .

Я на калиновім заплакав мості …

І знов побачив мури ці сумні .

І клаптик неба, розп’ятий на гратах,

І нездрімане око у вовчку …

Ні, ні, на вороних мені не грати;

Я в кам'янім, у кам'янім мішку…

На заході було представлено нашого земляка Талалаєвського Матвія Ароновича, який народився в селі Мохначка на Житомирщині 28 грудня 1928 року. Поезія вабила Талалаєвського ще в дитинстві. Але серйозно він зайнявся віршуванням лише в студентську пору, коли познайомився з відомими єврейськими поетами Квітком, Фефером, Гофштейном. Лейтмотивом творчості Талалаєвського в 40-роки став ратний подвиг рідного народу в боротьбі з коричневою чумою. Творчий злет поета перервали сталінські репресії, він був заарештований 15.11.1951 року в Миколаєві,серед білого дня, де проходили його творчі літературні зустрічі. Йому винесли вирок – 10 років позбавлення волі в трудово-виправних таборах особливого режиму.

За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури Василь Стус зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.

12 січня 1972 року — перший арешт; впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. 

У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями він кількаразів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням співв'язнів поета, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.

Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця. Товариш Стуса, також колишній політв'язень, Василь Овсієнко  поруч із цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.

У будь-якому разі смерть Василя Стуса слід розглядати як вбивство, скоєне радянською тоталітарною системою: воно полягало у багаторічних переслідуваннях поета, зокрема й фізичних, що врешті-решт призвели до його передчасної смерті. Смерть поета приховувалась радянською владою від йогодрузів-дисидентів до середини жовтня. Дружина — Валентина Попелюх — одержала повідомлення про смерть чоловіка вранці п'ятого вересня. Всупереч її проханню, поховання відбулось без присутності рідних. Права на перепоховання адміністрація не надавала до завершення терміну ув'язнення. Особистіречі Стуса також здебільшого не повернулись до йогородини.

Похований на табірному цвинтарі у с. Борисово Чусовського району Пермської області.

Перепохований 1989 року в Києві на Байковому кладовищі.

Його слова, для нас нащадків є пророчі:

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест,

що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст,

що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

як в смерті обернуся до життя

своїм стражданням і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

На заході прозвучали вірші наших земляків романівчан – Володимира Базелюка, Леоніда Миколаєнка.

Бібліотечні працівники також провели бібліографічний огляд книги «Реабілітовані історією, Житомирська область, книга шоста »,яка висвітлює трагічні події в історії України і області, пов’язані з політичними репресіями 1917-1980рр. ХХ століття. Книга містить нариси, в яких розкриваються  масові політичні репресії на Житомирщині у 1937-38рр., розповідається про трагічні долі відомих особистостей, які народилися або проживали на теренах нашого краю. Викладені факти підтверджуються документами, спогадами репресованих. У книзі вміщено 5686 коротких довідок на репресованих.

Закінчився захід такими словами: хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі!

Баша В.О., бібліотекар

районної бібліотеки для дорослих 

НОВ�Н�