--------
Урядовий портал
Верховна Рада України
Конституційний Суд України
Урядова "гаряча лінія"
БЕЗвіз
Україна-ЄС
Доступні ліки
Є ліки
Державний реєстр виборців
Житомирська ОДА
Державна реєстраційна служба
Національне агенство з питань запобігання корупції
Антикорупційний портал
бюлетень КМУ
Державна служба України
teplo.gov.ua
інтерактивна карта
Енергоефективність Житомирщини
ОСББ
Національна дитяча "гаряча" лінія
Протидія торгівлі людьми
Зміни одне життя
Національна академія
« Новини

Сімейні форми виховання. Діти особливої долі...

У нас є все: і дім, й сім’я, й гаряча кружка чаю!

А що є в них? Ось відповідь: Нічого в них немає! 

А ми б могли наповнити сирітське життя всім:

Подарувати і сім’ю, і рідний дім,

Надію на щасливе, довге, радісне життя,

І поселити в їх серцях безпеки відчуття!

Мама і тато. Самі ці перші і найрідніші слова супроводжують нас усе життя. Перша мамина посмішка, сильні татові руки, ніжна мамина колискова та батьківська підтримка. Це складові щасливого дитинства, яке на жаль мають не усі діти….

Діти, особливої долі….. саме так ми називаємо діток, яким доля влаштувала справжні випробування, залишивши їх без мами і тата, без родинного гніздечка, без найрідніших людей.

Дорослі часто роблять помилки, які несуть та виправляють усе життя їх діти. І кожна дитина усе своє життя мріє вилікувати і змінити маму і тата.

На території  Романівського району функціонує 12 прийомних сімей,  в  яких виховується 21 дитина-сирота та дитина, позбавлена батьківського піклування, та 1 дитячий будинок сімейного типу, де проживають 8 дітей - вихованців. І у кожного з дітей своя доля і своя життєва історія. І кожна історія має право на «Оскар».

І саме за цією сухою статистикою стільки бід, сліз і розчарування….

Сашко з 3-річного віку виховувався в будинку інтернаті, ще троє братиків були в інших закладах. А мама?... Маму він не пам’ятав, пам’ятав завжди повну хату чужих людей, пам’ятав як хотів їсти, пам’ятав як плакав маленький братик, а потім приїхала міліція і забрали їх усіх. Ще довго в лікарні він засинав зі шматком хліба і все боявся, що його заберуть. А щоночі засинаючи, мріяв про нову родину, теплу хату і лагідні мамині руки.  Коли прийомні батьки забирали Сашка з інтернату, він довго не міг повірити своєму щастю, і всю дорогу шепотів: «Я їду додому».

Після того як мама зникла, Сергійко й Маринка ще довго чекали її і все вірили, що вона повернеться. А згодом, вони потрапили в інтернат і там весь час трималися за руки, бо боялися загубитися, як загубилась мама. У новій родині, прийомній мамі дуже важко було залишити їх, щоб просто вийти до крамниці, діти тримали її за руки і гірко плакали, усе боялись, що вона не повернеться.

І таких історій безліч, вони лякають, вони страшать нас, дорослих, та не дають зневіритись дитячому серденьку.

Діти ростуть, адаптуються у новій школі, новій родині, новому житті. Вони вчаться жити і прагнуть забути минуле, минуле, яке не відпускає, яке іноді вночі нагадує про себе жахливими снами.

 Працівники  служби у справах дітей відмічають, що завдання Президента України та ці історії, зумовлюють до пошуку нових підходів до забезпечення сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Адже лише у родині, знедолені діти можуть відчути тепло, любов, батьківську турботу та отримати навички для майбутнього життя.

Тож, якщо у вашому серці горить вогник любові, якщо ви не байдужі до дитячої долі, якщо ви можете подарувати дитині родинне тепло, любов та затишок, просимо за консультаціями звертатися в службу у справах дітей Романівської райдержадміністрації 4 поверх 414 кабінет або за телефоном 22931.

Воронова Н.В.,головний спеціаліст

служби у  дітей райдержадміністрації

НОВ�Н�